Зарваниця, 16 вересня 2012 р.
БУДЬТЕ МИРОМ ТАМ, ДЕ – НЕСПОКІЙ
І СВІТЛОМ ТАМ, ДЕ Є ТЕМРЯВА...
Минули теплі літні дні, а з ними й час канікул та
відпусток… Щедра осінь запрошує усіх до праці – настав час збирати плоди, які
Господь щедро нам подарував.
Однак початок осені у нашій спільноті пригадує нам про
працю також і на духовній ниві наших сердець. В одному зі своїх послань до
світу Діва Марія закликає нас працювати над своїми серцями так, як землероби на
полі. Це нелегка праця, але, коли докладемо зусиль, то принесе вона щедрі
плоди.
Традиційно початок формаційного року спільноти ми
розпочали спільним паломництвом до одного з Марійних місць. Цього року зустріч
відбулася 15 вересня у Зарваниці на Тернопільщині. На неї з’їхалося понад 50 осіб: з Ужгорода, з Тернополя, зі
Збаража та зі Львова. Серед присутніх були не лише члени та друзі спільноти
«Діти Цариці миру та поєднання», але усі, хто бажав спільно помолитися у цьому
чудотворному місці.
Зустріч розпочалася в соборі Матері Божої Зарваницької
Святою Літургією, яку очолив духовний отець спільноти Льонгін Кольочек ЧБМ.
Проповідь отця відкрила присутнім таємницю й суть
місця, в якому нас зібрала Богородиця. «Це місце є оазисом миру та поєднання,
де кожен може прийти, щоб відновити сили, набратися відваги й охоти йти далі, –
сказав о. Льонгін. – Як і в кожному оазисі, тут є джерело, в якому можна омити
наші рани і втамувати спрагу. А Діва Марія є паломницею, яка показує Церкві
дорогу віри.»
Отець також пригадав нам, що цей рік папа Бенедикт XVI присвятив вірі. Тому у спільноті ми також
маємо відновити нашу віру, щоб дати відповідь Господу. Але як нам це зробити? –
Через Слово Боже. Бо Ісус ясно вчить нас, що ті, які слухають Слово Боже і
зберігають Його є для Нього матір’ю, братами та сестрами.
Наступним важливим елементом формації в цьому році є
особиста молитва. Яка моя молитва і чого в ній бракує, щоб зустрітися з
Господом?
«Ісус, – зауважує отець, – сьогодні звертає нашу увагу
на поставу Марти і Марії – на два абсолютно різні способи молитви. Найчастіше
наша молитва схожа до молитви Марти: «Ісусе, чому моя сестра мені не допомагає?
Скажи їй щось. Чому мій син п’є, або, чому моя дружина не розуміє мене? Чому,
Ісусе? Зроби щось.» Ми розмовляємо, ділимося з Ісусом найпотаємнішим, але не
чуємо відповіді… Бо Ісус промовляє до нас тихим голосом, який світ, що є
навколо нас пробує заглушити. Тому, щоб почути голос Божий нам треба навчитися
постави Марії – сісти у стіп Господа і слухати Його, бути близько Нього. Ісус
вчить, що в молитві важливі не лише слова… Однак не буває молитви без щоденного
труду і боротьби.
Отож в молитовних групах, в наших місцевих оазах чи
інших спільнотах, до яких належимо ми також маємо вчитися слухати Слово Боже і
зберігати Його, роздумувати над Ним і молитися Ним, як це робила Діва Марія.»
Після невеликої перерви на каву ми зібралися навколо
Чудотворного образу Зарваницької Богоматері, розважаючи радісні таємниці
вервиці. А Пресвята Діва у цьому місці дала нам дар любові – свої руки і руки Ісуса, простягнені до
кожного (Це дуже добре відображає Чудотворна
ікона). На закінчення молитви кожен з учасників зміг торкнутися Їхніх
долонь, просячи заступництва і
вслухаючись в Її материнське послання.
Пізніше всі вирушили на Хресну дорогу, роздумуючи над
стражданнями Ісуса. Кожна стація була моментом зближення до Господа, вдивлянням
в Його обличчя, як це робила Марія, сидячи у стіп Ісуса і читаючи на Його устах
те, що хотів їй сказати.
Під час Хресної дороги ми роздумували також над
словами Діви Марії, яка через свої послання дякувала нам за молитву й жертви,
закликала до навернення через особисту молитву і до любові Бога та ближніх.
Зустріч закінчилася молитвою і благословенням кожної
групи. Усі з радістю та миром повернулися до своїх родин, щоб там, де живуть
будувати оази любові, миру та поєднання й дати відповідь на заклик Богородиці…
«Дорогі діти!
Сьогодні закликаю вас, щоб ви стали
місіонерами моїх послань, які даю вам тут, у цьому так дорогому для мене
місці. Бог дозволив мені залишитися так довго з вами, тому закликаю вас жити моїми посланнями з любов’ю, поширювати
їх в усьому світі, щоб вони поплили рікою любові до людей, які переповнені
ненавистю й неспокоєм. Закликаю вас, діти, щоб ви були миром там, де є неспокій і світлом там, де є темрява, щоб кожне
серце могло прийняти світло і дорогу спасіння.
Дякую, що відповіли на мій
заклик.»
(25 лютого 1995 р.)
